Як дівчата бавляться ляльками – Історія ляльок

Історія ляльок

ляльки

Ляльки старі — як світ. У розкопках із найдавніших часів знаходимо ляльки, що ними бавилися діти наших предків. Були вони спершу певно дуже незугарні, вироблені з дерева, гілок, із шматок, поки не стали глиняні або камінні. І певно бавилися ними дівчатка, сповиваючи їх і заколихуючи, як їхні мами заколихували їх піснею до сну. Кажуть, що ляльки це виключно забава дівчат, це прояв вродженого кожній жінці материнського інстинкту. Та на мою думку, це радше ген до наслідування. Бачили дівчата, що їхні мами, що з ними невпинно перебували, плекають дітей, вбирають, годують — от і дівчатка поробили собі своїх „дітей” і ними зайнялись. Так само як у ті часі хлопці, наслідуючи батьків, робили собі луки й стріли, грались у війну чи лови.

Чи хлопці ляльками бавляться? Коли металеві жовніри чи паперові вирізанки війська, або солдатики вважати ляльками, значить: хлопці теж бавляться ляльками – фігурками, наслідуючи воєнне ремесло старших. Діти трактують забаву зовсім поважно, як реальну дію. Забава дитини позволяє нам простежити її психологію, вона є тим дзеркалом, в якому відбивається душа дитини. А коли ті два роди забав: дівчат ляльками, а хлопців солдатиками зіставимо побіч себе, то можна дійти до висновку, що тут грає головну роль не материнський інстинкт у дівчат, чи воєнний забіяковий у хлопців, але радше спільне всім людям бажання опанувати, створювати інших на свій лад та подобу. Дівчата хочуть кермувати лялькою-дитиною, хлопці – солдатиком-бійцем. Правда сучасні хлопці та дівчата нажаль вже майже перестали бавитись ляльками та солдатиками, їх замінили комп’ютерні ігри, телебачення. Але ми з вами повернемося до тих часів, коли комп’ютерними іграми і близько не пахло, а діти бавились ляльками. Та й не тільки діти, скажімо деякі старі генерали у відставці з 19-го століття вельми полюбляли грати олов’яними солдатиками, зводячи ними уявні військові кампанії. Також страшенно полюбляв бавитись солдатиками відомий швейцарський психолог, найталановитіший учень самого Фрейда – Карл Густав Юнг, причому любив він це вже у доволі зрілому віці.

солдатики

Але повернімось до історії ляльок. Коли вперше повстали справжні ляльки на подобу нинішніх? Деякі історики кажуть, що сталося це 50 році по Христі в той час, коли у Римі панував імператор Нерон і його жінка Помпея. По образу прегарної цісаревої молоді римлянки стали робити малі статуетки і всюди носили їх з собою. Ті статуетки називали «попеї», від чого виводять французьку назву ляльки „La poupee” — німецьку „ die Puppe”.

Але в дійсності початок ляльок сягає у давнішу давнину. Археологічні розкопки в єгипетських гробницях у долині фараонів виявили велике число малих фігурок із кості, дерева, паленої глини. Це й були лялечки, що ними грались молоді єгиптянки. Бавилась ними певно й мала Клеопатра, до того як не почала бавитись людьми. Найстарша з тих ляльок з дерева, вбрана в єгипетський одяг, представляє жінку, що розтирає зерно. Деякі вчені датують її походження 1200 роком до н. е., отже багато раніше римських «попей».

ляльки

В Римі ляльки бували дуже часто із слонової кістки, а молоді римлянки самі готували їм одяг. Римські ляльки переходять відтак до Галії, після того як її здобуває Юлій Цезар і знову тут молоді галійки прибирають їх по своєму і ось по тих ляльках-забавках маємо теж вказівки, який одяг носили жінки в гало-романську добу.

Із середньовіччя не багато знаємо про ляльки. Тільки всього, що в Німеччині в Норимбергії, а у Франції в Лімузені були спеціальні майстерні, де виготовляли дитячі забавки, передовсім ляльки. В XIII столітті Альбертові Великому, вченому монаху з Колонії вдалось, сконструювати ляльки-бесідниці. Але вони були з металу і майже у величину людини, так що годі їх вважати дитячими забавками.

В 1532 році находимо в інвентарі Маргарити, дочки австрійського імператора Максиміліана, опис різних забавок; між іншими було там ціле мале ляльчине хазяйство з золота, а саме: два горнятка, і шість малих чашок, шість тарілок, чарка, два малі свічники, маленький креденс (буфет для посуду). Все було таке малесеньке, що разом важило не більш 3 кілограм.

Але передовсім в XV і XVI ст. ляльки поширились у Франції. Кардинал Ришельє якось подарував княжні д’Анґієн на Новий рік мініатюрну кімнатку, в якій було шість ляльок з воску. Зрештою, не тільки дівчатка грались у той час ляльками. Чи не самою улюбленою забавою короля Людовіка XIII, коли той був ще дитиною, було возитися по галереях Лувру з маленькою повозкою, в якій сиділи дві гарні ляльки. І Людовік XIV також дістав в дарунок дитиною ляльчине господарство і ховав його ціле життя поміж родинними пам’ятками. Складалось воно: із кухні, чотирьох маленьких свічників, пряділки, стола, кошика, шістьох крісел і крісла.

В той самий час пані де Тіянж дарувала молодому князеві де Мен кімнатку, завбільшки зі стіл, в якій було багато прегарних ляльок. Вони лежали на великому ліжку та приймали гостей, як славні куртизанки того часу. Визначні дворяни навідувались до них, а вчені Рошфуко, Боальо, Боссі, Ля Фон приходили сюди читати свої твори і вести дискусії перед ляльками князя де Мен.

В той же час ціни деяких ляльок доходили фантастичних сум. Так, наприклад одна лялька (дівчина перед дзеркалом), яку дарували іспанській принцесі, коштувала 20 000 франків (величезну суму на той час). Ляльками бавилися не тільки діти, а теж і дорослі особи. (Зрештою, дорослі часом такі самі діти, тільки великі). Майже всі тодішні дами мали ляльки, самі їх одягали й розвішували по своїх апартаментах, так само як сьогодні у нас деколи саджають декоративні ляльки на диванах, фотелях, подушках.

Згодом працелюбна Німеччина почала завалювати європейські краї забавками своєї продукції, але Франція таки зберігала лідерство у їх виробництві. Від XVII століття з’являються рухомі ляльки, які говорять та ходять.

лялька

Дві найгарніші в історії ляльки зроблено у Франції. Це ті, які президент Фелікс Фор на прикінці 19-го століття привіз у дарунок в час своєї подорожі до Росії двом донькам останнього російського царя Миколи II. Перша лялька, велика русява «артистка», говорила дуже виразно: „Добрий день, дорога мамочко, чи добре спала ти цієї ночі?” Крім того видавала цілий монолог і співала пісеньку. Друга — представляла велику даму. Вона була одягнена незвичайно елегантно по останній (на той час) французькій моді. Мала теж із собою цілу величезну валізу (як справжня жінка), наповнену найрізноманітнішою білизною і чотири народні французькі строї: нормандський, бретонський, беарнезький і арлезійський. Що сталося з тими ляльками і хто грається ними тепер, коли доля (в обличчі ленінських більшовиків-чекістів) так страшно погралася з членами царської сім’ї?

Та сьогодні ляльки не тільки забавляють дітей, не тільки втішають і старих, прикрашуючи їх помешкання, але сповняють ще й інші завдання. Знаємо вже, чим вони є в театрі маріонеток і які різнорідні образи можуть там представляти. А ось у 20-му столітті їх впроваджено теж у фільми, подібно як малюнки автора світової слави Мікі Мауса і трьох свинок — Уолта Діснея. Також можна згадати і про ритуальне застосування ляльок у деяких культурах. Скажімо всім відома лялька Вуду, зроблена чорними чаклунами (бокорами) релігії Вуду, як прототип якоїсь реальної людини, з метою нанесення відвертої магічної шкоди останній (а то і перетворення її на зомбі). У Японії ляльки застосовували у ритуальних цілях як жертву богам, які мали замінити собою реальних людей, зрештою відомості про ритуальні релігійні дії з ляльками є присутні практично в усіх давніх язичницьких віруваннях та шаманських ритуалах. Але це вже тема для іншої статті…

Автор: К. М.

P. S. Старинные летописи рассказывают: Надеюсь, эта статья об истории игрушек вдохновит вас вместо прививать своим детям (конечно если только они у вас есть) любовь к куклам, покупать хорошие и красивые куклы (сделать это можно, например, через магазин детских товаров, вот их сайт), играть вместе с ними. И поверьте, играя с детьми можно многому научиться, а сама игра в куклы имеет очень полезное влияние на психологию ребенка.

travel-in-time.org

Майстер клас: лялька мотанка своїми руками

Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг.
motanka (4)Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років.

Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок  тканини, прив’язувала паличку і давала, як іграшку, тому в основі ляльки — хрест.

Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.

Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому на заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками в скриню до приданого клали ляльки. Робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову і обов’язково «додавали» нареченого — мусила бути пара. Відразу після одруження тими ляльками бавилися — вважалося, що так швидше народяться діти.
Обличчя у «плодоносних» ляльок немає — невідомо ж, хто прийде на світ.

motanka (2)Берегиням — іншому різновиду — на обличчі намотували хрести. І виготовляли їх на різні потреби: аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки — припинилася злива, вщух буревій…

Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із небом…
Українська лялька тим унікальна, що вона — така ж, яка була тисячі років тому! Найдавніші — глиняні — сягають доби Трипілля!
Ви маєте чудову нагоду навчитися робити такі ляльки мотанки ,нижче детальний майстер-клас.

Власноруч зроблена лялька-мотанка має чарівну силу. Вона не лише береже родинне вогнище, але й має здатність здійснювати бажання. Таку ляльку мати передавала дочці, віддаючи заміж, а та, в свою чергу, дарувала Берегиню своїй дитині.

 

lalka-motanka-svoimu-rukamu (1)

Для виготовлення ляльки-мотанки потрібні такі матеріали:

  • клаптик білої тканини (15х15см) для голови,
  • кольорові клаптики тканини (9х9 см для ручок, 8х15 см для спіднички та 4х7 см для фартуха),
  • шматочок синтепону або вати,
  • нитки (лляні, шерстяні, бавовняні тощо),
  • нитки муліне або трикутничок квітчастої тканини (для волосся або хустки).

Лялька-мотанка своїми руками

1. Загорніть синтепон у білу тканину, обмотайте червоними нитками.

lalka-motanka-svoimu-rukamu (8)

2. За допомогою лляної нитки, або атласної стрічки зробити на обличчі мотанки сакральний хрест — спочатку вертикальну смужку, закріпивши нитки на шиї, потім — горизонтальну, зав’язавши вузлик ззаду голови.

motanka-mk

 

3. Зберіть тканину для спіднички з одного боку в складки та примотайте до ляльки. Нитку не обрізуйте!

lalka-motanka-svoimu-rukamu (9)

lalka-motanka-svoimu-rukamu (11)

4. Обмотуючи ляльку червоною ниткою від шиї до талії, примотайте фартух.

lalka-motanka-svoimu-rukamu (10)

lalka-motanka-svoimu-rukamu (7)

5. Тканину для рук згорніть гармошкою, обмотайте нитками.

lalka-motanka-svoimu-rukamu (13)

6. Примотайте ручки до ляльки нитками хрест-навхрест.

lalka-motanka-svoimu-rukamu (4)

7. За допомогою ниток муліне зробіть лялечці волосся. На місці проділу зав’яжіть нитку, а з протилежного боку моток розріжте ножицями.

lalka-motanka-svoimu-rukamu (14)

8. Прикладіть до голови мотанки волосся, пригладте його та закріпіть, перев’язавши ниткою на шиї.

lalka-motanka-svoimu-rukamu (3)

lalka-motanka-svoimu-rukamu (15)

9. Заплетіть Берегині коси.

lalka-motanka-svoimu-rukamu (6)

10. Зав’яжіь ляльці на голову стрічку, або одягніть віночок. Шию можна прикрасити намистом.

lalka-motanka-svoimu-rukamu (12)

Не дивно, що ляльку-мотанку і досі вважають надійним оберегом, адже здавна Берегиня, зроблена власними руками, оспівана піснями, обласкана казками, одягнена у все домашнє, рідне, містила потужну позитивну енергетику найдорожчої людини — матері, яка, вкладаючи в іграшку душу, з любов’ю робила її для своєї дитини.

Готову ляльку-мотанку,  можна поставити на покуті, або прикріпи над дверима, і нехай вона приносить щастя у Вашу оселю!

Ось ще цікаве відео:

А тут можна переглянути вже готові гарні ляльки-мотанки: http://motanki.com/

 

Джерело: http://pustunchik.ua/

Якщо у Вас є новини, питання, пропозиції щодо співпраці – пишіть на [email protected]

mini-rivne.com

Ляльки на щастя | Натхнення «очманілих ручок»

Поділитись статею:

Share

Tweet

+1

Pin

Send

Share

Лялька – одна з найдавніших іграшок людства, її справедливо називають суперіграшкою, оскільки протягом тисячоліть вона не втрачає своєї актуальності.

Одягнена  лялька супроводжує людину протягом усього життя. У дитинстві – це одна з найулюбленіших забавок, найбажаніший подарунок подарунок. Згодом, у дорослому віці лялька стає для багатьох  цікавим, гарним  сувеніром, окрасою побуту. Майже у кожної дівчинки була в дитинстві улюблена лялька. Можливо, вона і зараз стоїть на видному місці  в квартриі уже в дорослої жінки, яка давно стала сама матір’ю, а то і бабусею. А може, вона десь на горищі у якій-небудь коробці серед всілякого вже непотрібного мотлоху, старих іграшок, лахів, черевиків.

 Чим сьогодні бавляться наші дівчатка? З полиць іграшкових крамниць на нас дивляться такі ляльки, що дорослому страшно взяти в руки. Найпопулярнішаою серед малечі вже впродовж довгого часу залишається лялька Барбі, яка народилась в Америці  більш як пістоліття тому. У мене ніколи не було ляльки Барбі, її не було в жодної з моїх подруг, і ми нічого про неї не чули. Моє дитинство припало на 60-і роки. Ми  гралися «у пупсиками»: у коробках з-під шоколадних цукерок кожна маленька хазяйка з любов’ю облаштовувала маленьку квартирку для своєї лялечки, з шафами із склеєних сірникових коробок, ліжечками із більших упаковок з-під недорогих парфумів.  У радянських магазинах можна було за 40 к. купити ванночку для пупсика,  пластмасовий столик.  Ми моделювали їм одяг з кольорових клаптиків тканини ( о,як ми хизувались одна перед одною, коли в нашій колекції клаптиків з’являлась парча, гіпюр, оксамит. Це означало. що твоя маленька лялечка наймодніша, у неї буде найгарніша спідничка (  оксамитовий кружечок з діркою посередині)!  А одного разу тато привіз мені із відрядження з Москви набір пупсів – 3 дівчинки і 3 хлопчики. Радості моїй не було меж.. . Адже ні в кого у дворі тато не їздив у Москву і нікому більше не привезли таких пупсів. Вони були завбільшки з сірникову коробку,  гумові, і головне – одягнені 0- дівчатка у платтячка, а хлопчики – в штанці.  Адже звичайні пластмасові пупси були незрозуміло якої статі, і ми собі самі призначали: ось цей буде дівчинкою, ось цей – хлопчиком. Усі наші пупси – були дітьми. Це – головне. Вони ходили одне до одного в гості, влаштовували лялькові свята.

Були в мене й великі ляльки. Десь у 4 класі я поїхала на літні канікули в село до бабусі. Там жила мамина сестра. Вона була знаною у селі вишивальницею і кравчинею. Тьотя мала стареньку швейну ніжну машинку «Зінгер» ( може, то тільки основа, до якої вона кріпилась була від тої німецької машинки, зараз вже й не пригадаю, а тоді мені було байдуже, яка вона. Головне – мені дозволяли сідати за неї і шити лялькам одяг). Після канікул я привезла цілий гардероб яскравих одежинок для ляльки ( клаптиків у тьоті-кравчині завжди було для мене вдосталь, адже вона обшивала і родину і односельців. Дочок не мала. лише синів, тож мені перепадала увага, похвала і …клаптики).  Захвату подруг не було меж. А я щедро роздавала витвори своєї літньої швейної діяльності, адже  з моїх однокласниць на той час ніхто ще не шив на справжній швейній машинці. Збереглась у мене  до сьогодні лялька, подарована татом – німецька красуня  з вогняно-рудим пишним волоссям Соня. Її теж тато привіз із столиці десь у 1969 році.  Вона дуже відрізнялась від наших радянських ляльок. По-перше, вона була не з пластмаси, а з м’якої гуми, очі її з пухнастими віями закривались і відкривались, вона мала виражені жіночі форми ( на той час у нас таких ляльок не виробляли), ну і , звісно, вдягнена була у білосніжні шкарпетки, такі ж білі туфельки, білизну і блакитне нейлонове плаття за коліна. Вигляд у неї був, як би тепер сказали – супер!  Плаття, щоправда довгим було недовго. Я вирішила підкоректувати  фасон і зробити з дорослої дівчини маленьку дівчинку – подружку. Тож взяла великі ножиці і безжалісно відрізала поділ плаття.   За рік ми переїхали в Ніжин, що на Чернігівщині (батько почав там працювати в інституті). У нас на квартирі оселилась землячка з Бережан. Весела, молода дівчина стала студенткою цього інституту.  Їй було 17 (мені на той час -8), і звісно, у неї були інші уявлення про дівочу красу. Тож за кілька днів моя Соня стала власницею розмальованих очей, брів і губ.  Галя не пошкодувала червоного лаку для нігтів на губи,  чорного косметичного олівця для обведення очей і брів. Так моя Соня на все життя залишилась розмальованою. Навіть час не стер цього макіяжу.  Сонею згодом гралась моя дочка, ми разом вигадували одяг для ляльки. І якщо багато ляльок – своїх і донеччиних –  ми пороздавали, то Соня живе з нами і зараз.

Ну, от, поринула у спогади. Забула, про що хотіла написати. Повертаюсь до Барбі . Моя донечка в свій час теж хотіла мати цю ляльку. Ми купили, звичайно , не найдорожчу, а з тих трохи кращих. І теж вигадували для неї наряди. Дівчатка в дворі виходили кожна із своєю Барбі і, зрештою, грались так само як і ми в свій час.  Можливо, я не зовсім погоджуюсь із Юлією Кірцевою, яка пише про цю іграшку http://otrok-ua.ru/ua/sections/art/show/strashnaja_taina_kukly_barbi-1.html. Але багато в чому я з нею згідна.  Особливо в тому, що потрібно навчити дівчинку побудувати правильні відносини  зі «світом Барбі» , так, щоб дівчинка хотіла стати схожою на маму, а не на ляльку Барбі, як це сталося з однією 19- річною одеситкою.

 На жаль, неякісні, а часом і небезпечні для здоров’я  китайські іграшки, зокрема, ляльки, нікуди не зникнуть, а традиції українського лялькарства помалу відходять у небуття. Українська народна іграшка має надзвичайно багату історію. Іграшки творили майстри, які поєднували життя і побут народу, звичаї та традиції, обряди і ритуали. Ще в 19-ому столітті в приданому дівчини в Україні обов’язково були присутні ляльки-мотанки, що, як давні божества, піклуються про добробут сім’ї. Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині. Залежно від події робили різні ляльки великі та малі, для шлюбу, до народження дитинки, якщо ж їх робили діти, вони часто робили собі подружку і порадницю. Лялька -мотанка була оберегом родини, тому кожна мати вважала своїм обов’язком навчити робити ляльку свою дочку. І кожна дівчинка ставилась до виготовлення ляльки дуже відповідально, так само як до вишиття весільного рушника.  Робили ляльки -мотанки  з того,  що було під руками – чи то солома, чи трава, чи сухий качан кукурудзи, чи шишка,  кілочок. Для одягу використовували клаптики тканини, вишиття  зі старого одягу матусь і бабусь. Тому й  така лялька, зроблена своїми руками, оспівана піснями,  одягнена в усе своє, домашнє, рідне – ставала оберегом у родині.

Слава Богу, настав час, що все-таки помаленьку зростає цікавість українців до народної ляльки, зокрема, ляльки -мотанки.  Я гадаю. що варто навчитись самому робити такі ляльки, а також залучити до їх творення дітей. Тим більше, що це зовсім нескладно. Це -захоплююче, навіть якесь магічне дійство – творення ляльки-оберегу.

Якось я знову зустрілася із своїми малими друзями із дитбудинку. Прийшла, щоб навчити їх робити ляльки. Хвилювалась. чесно кажучи, тому покликала для підтримки Олесю. Вона з радістю відгукнулась. Коли їхала в маршрутці, цілу доповідь склала про ляльки- мотанки. А коли прийшла до дітей, все виявилось набагато простіше. «Давайте вже робити ляльки». нетерпляче сказали хлопці. «А я не буду»,-  це мила дівчинка Женя. Так що без зайвих розмов ми перебрались за великий тенісний стіл, я вигорнула з пакета купу клаптиків тканини, ниток. і процес пішов… Боже, я не думала, що це буде так складно. Дітлахи такі нетерплячі, особливо хлопчаки.  Я наперед задумала, що робитимемо ляльки на щастя. Вони якось більше схожі на людей.   Та  й робити їх нескладно – не потрібно намотувати хрест. Лялечка «На щастя» – назва ляльки говорить сама за себе. Робиться і дарується ця лялька з побажанням щастя.    Крім того, лялечку можна зробити і для себе і обмінятися нею з подругою, і подарувати.

Як і в будь-якій ляльці – мотанці, ми нічого не пришиваємо, а тільки мотаємо. Особлива ця лялечка тим, що має довжелезну косу,щільну. товсту.  Коса завжди  символізує жіночу силу, красу і здоров’я. Лялька  стоїть, спираючись на косу, а хвіст коси  весело стирчить вгору!

Працювали три години!  Лялечки вийшли чудові. А Женя ( та . що казала, що не буде робити) пішла останньою.  Не всі, звичайно, дотримались головних , якщо можна так сказати. правил створення лялечки на щастя. Жені дуже хотілось, щоб з-під плаття виглядали лялині черевички. і щоб у неї були не коса, а хвостики. Ну, що тут зробиш? Нехай вже – вийшла подружка для Жені. У Насті вийшла мотанка-молодиця. Хлопці постарались теж. Щоправда, один дуже хотів, щоб лялька була чоловіком, але другий його преконав, що лялька Щастя -це вона, а не він. Одним словом, сумно не було, навпаки -дуже весело, позитивно. Настрій у всіх був доброзичливий, позитивний. Саме таким , як має бути при створенні ляльки-оберегу.  У великій залі панувала  атмосфера доброти.» А чи можна подарувати таку ляльку на день народження?» – в кінці запитала Женя. Звичайно, даруйте на щастя, на добро. Треба було бачити очі цих дітей! Чекаю наступної зустрічі. Обіцяла навчити робити хрест.

Ну, а тепер трохи світлин. Це мої ляльки «На щастя».

]

А це мій фоторепортаж з дитячого будинку

Женя

Настя, Міша, Женя

 

Лялечка готова

 

А це Настина красуня

Тетянка із своєю лялечкою

 

Христинка

Олеся

Женина лялечка

Навіть ляльки подружились

 

lelitka.te.ua

Лялька мотанка своїми руками. Лялька оберіг: покрокова інструкція з фото

Як зробити ляльку-мотанку

Друже, а чи вмієш Ти виготовляти ляльку-мотанку — таку, якою колись бавилися діти, яку дівчата берегли аж до весілля, і яка виконувала роль оберегу? Ні? Тоді маєш чудову нагоду навчитися — я підготував для Тебе детальний майстер-клас.

306
315 т.

Власноруч
зроблена лялька-мотанка має чарівну
силу. Вона не лише береже
родинне вогнище
, але й
має здатність здійснювати
бажання
. Таку ляльку
мати передавала дочці, віддаючи заміж,
а та, в свою чергу, дарувала Берегиню
своїй дитині.

Лялька мотанка своїми руками

Наші пращури
вважали мотанку символом жіночої
мудрості, надійним оберегом у дорозі,
берегинею роду, посередником між живими
та ще ненародженими. Берегиням на обличчі
намотували хрести. Робили це для різних
потреб — на щасливу долю, аби відступила
хвороба, щоб пішов дощ, чи ж навпаки —
вщухла злива.

Кожен елемент
одягу ляльки-мотанки для наших пращурів
мав символічне значення:
спідниця символізувала землю, сорочка
— три часи: минулий, теперішній та
майбутній, а хустка або стрічка — зв’язок
із небом
.

Лялька мотанка своїми руками фото

Виготов і Ти
улюблений оберіг наших предків —
ляльку-мотанку, постав її на покуті, або
прикріпи над дверима, і нехай вона
приносить щастя у Твою оселю.

Для
виготовлення ляльки-мотанки підготуй,
будь ласка:

  • клаптик
    білої тканини (15х15см) для голови,
  • кольорові
    клаптики тканини (9х9 см для ручок, 8х15
    см для спіднички та 4х7 см для фартуха),
  • шматочок
    синтепону або вати,
  • нитки
    (лляні, шерстяні, бавовняні тощо),
  • нитки
    муліне або трикутничок квітчастої
    тканини (для волосся або хустки).

Лялька мотанка своїми руками

1. Загорни
синтепон у білу тканину, обмотай червоними
нитками.

Лялька мотанка своїми руками фото 1

Лялька мотанка своїми руками фото 2

2. За допомогою
лляної нитки, або атласної стрічки зроби
на обличчі мотанки сакральний хрест —
спочатку вертикальну смужку, закріпивши
нитки на шиї, потім — горизонтальну,
зав’язавши вузлик ззаду голови.

Лялька мотанка своїми руками фото 3

Лялька мотанка своїми руками фото 4

3. Збери
тканину для спіднички з одного боку в
складки та примотай до ляльки. Нитку не
обрізуй!

Лялька мотанка своїми руками фото 5

4. Обмотуючи
ляльку червоною ниткою від шиї до талії,
примотай фартух.

Лялька мотанка своїми руками фото 6

5. Тканину
для рук згорни гармошкою, обмотай
нитками.

Лялька мотанка своїми руками фото 7

6. Примотай
ручки до ляльки нитками хрест-навхрест.

Лялька мотанка своїми руками фото 8

7. За допомогою
ниток муліне зроби лялечці волосся. На
місці проділу зав’яжи нитку, а з
протилежного боку моток розріж ножицями.

Лялька мотанка своїми руками фото 9

8. Приклади
до голови мотанки волосся, пригладь
його та закріпи, перев’язавши ниткою
на шиї.

Лялька мотанка своїми руками фото 10

Лялька мотанка своїми руками фото 11

9. Заплети
Берегині коси.

Лялька мотанка своїми руками фото 12

10. Зав’яжи
ляльці на голову стрічку, або одягни
віночок. Шию можна прикрасити намистом.

Прадавній
український талісман, зігрітий теплом
Твоїх маленьких долоньок, готовий
здійснювати заповітні бажання та
захищати Твій дім від злих сил.

Лялька мотанка своїми руками фото 14

Не дивно, що
ляльку-мотанку і досі вважають надійним
оберегом, адже здавна Берегиня, зроблена
власними руками, оспівана піснями,
обласкана казками, одягнена у все
домашнє, рідне, містила потужну позитивну
енергетику найдорожчої людини — матері,
яка, вкладаючи в іграшку душу, з любов’ю
робила її для своєї дитини.

Помітили орфографічну помилку? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

pustunchik.ua

Лялька-мотанка: історія, створення, значення

Назва ляльки-мотанки походить від її способу виготовлення (від укр. мотати). Цікаво, що для створення такої ляльки не можна було використовувати ножиці, голки та інші колючо-ріжучі предмети. Тканину рвали руками на маленькі клаптики, а потім змотували їх нитками.​

Лялька-мотанка не має обличчя. Замість нього зображено хрест – знак сонця, або ж просто залишено біле полотно. Згідно з віруванням, лялька з певними вираженими рисами обличчя може прив’язувати до себе душу того, хто нею грається, що може спричинити небажані наслідки.

Українська мотанка – це ошатно вдягнена та оригінально прикрашена лялька. Здавна у кожній українській родині вона виконувала роль оберега, була символом жіночності та мудрості. За повір’ям, саме вона берегла сімейний затишок, добробут та захищала від злих сил. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі ще немає. Тому на заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками у скриню до приданого клали ляльки. До ретельно зробленої лялечки обов’язково додавали ляльку-нареченого. Після одруження цими ляльками гралися та вірили, що так швидше з’являться діти.

 


Лялька-мотанка: історія, створення, значення 1/1

na-skryzhalyah.blogspot.com

 

Окрім цього, лялька-чарівниця могла навіть керувати погодою та лікувати від хвороб. Наприклад, щоби прикликати дощ, жінки нашвидкуруч робили мотанку та вкладали в неї своє бажання. Матері замотували у ляльку цілющі трави і давали гратися нею дітям, а згодом спалювали мотанку, а разом із нею і дитячі недуги. Також існувало повір’я, якщо діти дуже часто і довго бавляться лялькою-мотанкою, то сім’я скоро чекатиме поповнення.

Мотанка – лялька, яка мала берегти, забавити та навіть нагодувати маля. Матері, залишаючи своїх діток, замотували в лялечку фрукти, кашу або шматочок хліба і підвішували її над колискою. Так, це була і забавка, і їжа для дитини.​

 


Лялька-мотанка: історія, створення, значення 1/1

na-skryzhalyah.blogspot.com

 

Під час створення такої української іграшки важлива кожна дрібниця. Майстрин

uamodna.com

мотанка — історія, обряди, як зробити самостійно

Це один із найдревніших символів, який сотнями і навіть тисячами років супроводжував наших предків. Ляльку-мотанку мати клала до колиски немовляті, у скриню із рушниками та сорочками, коли донька заміж виходила. Мотанка оберігала і оберігає оселі українців. Мовчазна лялька береже таємниці цілого роду, адже переходить із покоління в покоління, від матері до дитини.

Історія появи ляльки-мотанки

Не одну тисячу років тому лялька-мотанка увійшла у життя наших предків. Ще у сиву давнину матері загортали у тканину шматочок м’якого хліба і давали немовляті. Називали це «куклою». Нею дитину заспокоювали, до того часу доки не винайшли соски-пустушки. Згодом, коли дитя підростало, йому потрібно було чимось бавитися. От примотували до «кукли» ще шматочок тканини у вигляді спіднички. Така лялька могла і не мати рук. І що важливо, мотанка не мала і не має ніг.

Мотанку робили із старого одягу – спідниць, вишитих сорочок членів родини. Створюючи ляльку, жінка вкладала у неї щирі почуття. Робили її на щасливу долю, на міцне здоров’я чи шлюб. Тому вважається, що лялька має сильну енергетику і здатна оберігати. Як окрему людину, так і всю оселю. Тому часто її вішали над дверима. Також ставили на покутті.

Джерело фото: sumno.com, автор – Тетяна Білокрилець.

На території нашої країни ляльки-мотанки були поширені на Наддніпрянщині. Нині це території Київської, Полтавської та Черкаської областей. Проте відома мотанка із хрестом замість обличчя, найімовірніше, прийшла до нас із Азії, де теж були поширені такі ляльки.

Мотанки і стародавні магічні обряди

Такий оберіг із сильною енергетикою, звісно ж, використовували і нині використовують у різних обрядах. Деякі з них навіть можна назвати магічними. Тому мотанку і роблять без обличчя. Адже наші предки вірили, що маючи очі чи рот, мотанка могла уособлюватися із дитиною, яка нею гралася. А отже – і  прив’язати до себе її душу. А це вважалося дуже не бажаним, адже могло використовуватися з недобрими намірами. Тому замість обличчя лялька-мотанка має хрест – символ сонця.

Важко повірити, але навіть звичні для сільської місцевості опудала – це теж древні обереги. Те ж стосується і опудала, яке спалюють на Масляну. Ці та інші символи, що оточують нас, мають стосунок і до маленьких ляльок-мотанок, які оберігають наш сімейний затишок, благополуччя, здоров’я. Сакральне значення для наших предків мали й інші предмети, які ми нині сприймаємо як іграшки. Більше про них можна прочитати у матеріалі «Іграшки, зроблені в Україні. Пограємо?».

Джерело фото: chask.net.

Мотанки, які мати передавала своїй  дочці, дівчина, після одруження брала до свого нового дому. Їй дозволялося й далі гратися із ляльками. Наші предки вважали, що так швидше у молодої пари народяться діти. Коли немовля з’являлося, мати клала до колиски ляльку, яка оберігала вже нового нащадка роду.

Інколи ляльки-мотанки робили і з конкретною метою. Наприклад, щоб викликати дощ у посуху. Чи для доброго врожаю. Також був цікавий звичай робити 12 маленьких мотанок та одну велику. Кожна уособлювала якусь хворобу. Робили їх, щоб вберегти людину від недуги. Часто в середину ляльок клали цілющі трави від хвороб і давали гратися дітям. Зазвичай такі ляльки, після того, як вони виконували свої місію, спалювали.

Хоча лялька-мотанка асоціюється з добром і позитивною енергетикою, були і такі, які робили зі злим умислом. Таке явище спостерігалося, зокрема, на Гуцульщині (Галичина, Буковина та Закарпаття). Яскраво це показано у культовому фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Більше про цю стрічку та інші фільми, що знімалися на території України, читайте у матеріалі «А у нас кіно знімали: де в Україні створювали знамениті фільми».

Одна із стародавніх традицій, пов’язана із ляльками, збереглася і донині. Чи не кожному з нас доводилося бачити на капоті машини молодят гарно вбраних ляльок. Нині, щоправда, віддають перевагу просто квітам чи американським ведмежатам Тедді.

Джерело фото: euphoria.lviv.ua.

А у давнину ляльку прив’язували до підводи, на якій їхали молоді до церкви на вінчання. Та ця мотанка була особливою: ляльки зображали чоловіка та жінку. Проте руки у них були спільними.

Джерело фото: pustunchik.ua.

Це символізувало любов та злагоду у майбутньому подружньому житті. Адже з моменту вступу в шлюб жінка і чоловік ніби ставали одним цілим.

Що треба знати, щоб самотужки зробити сакральний оберіг

З огляду на те, що лялька-мотанка – сакральний оберіг, до її створення потрібно підходити із гарним настроєм та чистими думками.  А для її виготовлення знадобляться речі, які знайдуться у кожній оселі: кілька шматочків тканини (для голівки – біла), нитки (для волосся – муліне), шматочок поролону, вати.

Джерело фото: pustunchik.ua.

Поролон обгортаємо білою тканиною, зав’язуємо ниткою. Ниткою іншого кольору обв’язуємо голову, створюючи сакральний хрест.

Джерело фото: pustunchik.ua.

Далі беремо тканину, яку підготували для спіднички. Вона може бути різнокольоровою, щоб наша мотанка вийшла яскравою. Цю тканину, зібравши у складки, обмотуємо навколо ляльки.  Не поспішайте обрізати нитку. Нею потрібно обмотати талію від голови. Цією ниткою у процесі можна примотати і фартушок для нашої ляльки.

Джерело фото: pustunchik.ua.

Далі робимо руки. Для цього шматок тканини треба обмотати ниткою. Руки примотуємо до тіла ниткою навхрест.

Джерело фото: pustunchik.ua.

Для волосся беремо нитки-муліне. З одного боку розрізаємо, з іншого – на місці розділу зав’язуємо нитку. Кріпимо волосся, примотуючи його ниткою до шиї.

Джерело фото: pustunchik.ua.

У берегині повинні бути коси, також лялечці можна зав’язати стрічку на голову чи зробити віночок. Прикрасити мотанку можна і намистом і взагалі всім, що підкаже фантазія.

Джерело фото: pustunchik.ua.

Проте варто пам’ятати, що ляльку-мотанку категорично не можна проколювати голкою, шпильками і взагалі щось пришивати. Адже тоді весь сенс мотанки втрачається.

Де придбати ляльку-мотанку

Ляльку-мотанку можна зробити самотужки, а можна і під наглядом досвідченої майстрині. Зазвичай такі майстер-класи обходяться досить дешево, адже платити треба тільки за матеріали, які використовуються. В останні роки вони стали досить популярними. 

Часто майстрині влаштовують майстер-класи чи продають мотанки на ярмарках, де збирають кошти для військових, які знаходяться у зоні АТО.

Джерело фото: culturno.te.ua.

Потрапити на майстер-клас з виготовлення мотанок можна чи не в кожному музеї України. Варто просто слідкувати за анонсами закладів. Зокрема, навчитися робити мотанку можна в етнокомплексі «Українське село».

Де знаходить: село Миколаївка, Київська область.

Вартість майстер-класу: договірна.

А ще у музеях часто експонують ляльки-мотанки відомих майстринь. Одна з них – Варвара Мацелла. Майстриня із Київщини присвятила останні десятиліття  створенню мотанок. У 1930-х роках, коли Варвара була ще маленькою дівчинкою, вона не мала іграшок. Тільки одну солом’яну ляльку з кам’яними ручками подарувала їй хрещена. Та лялька розбилася. За створення мотанок майстриня взялася вже у 1980-х роках, на пенсії. Її роботи нині виставляються у музеях не тільки України, а й світу.

Джерело фото: qha.com.ua.

Ляльки-мотанки – популярний сувенір. Ціни на такі обереги варіюються. Мотанка може коштувати і 20 гривень, і 600. Все залежить від матеріалу, з якого виготовлена мотанка, яким майстром вона зроблена. Якщо лялька прикрашена атласними стрічками, мереживом, шовком, то і ціна буде відповідною.

Авторську ляльку-оберіг можна придбати в Обухові, у магазині «Дизайн». Майстри зазначають: ідентичних ляльок не роблять, кожна – по-своєму індивідуальна. Ляльку можна придбати як безпосередньо у магазині, так і замовити онлайн на сайті. На виготовлення авторської мотанки майстриня може витратити і 5 днів, і цілих два тижні!

Джерело фото: netherlands.mfa.gov.ua.

Де знаходиться: Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, 119. 

У Дніпрі та Києві сакральні обереги можна придбати в «Етнодомі». А також підібрати для собі національний одяг та прикраси для якоїсь урочистої події.

Де знаходиться: місто Київ, вулиця Верхній Вал, 58/28; місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 22.

Зазвичай майстрині співпрацюють із сувенірними магазинами. Тож оберіг можна придбати у крамничках чи онлайн у мережі Інтернет. Зокрема таким чином можна знайти сторінки майстринь: Оксани Богуміл, Тетяни Білокрилець. Також витвори майстринь можна з легкістю знайти в онлайн-спільнотах майстрів хенд-мейду в соціальних мережах.

Тому якщо ви хочете здивувати рідних чи друзів оригінальним подарунком чи придбати сакральний оберіг для своєї оселі, то лялька-мотанка – це найкращий вибір. Саме вона уособлює мудрість віків, є національним надбанням, з історією якого повинен бути знайомий кожен українець. Та не думайте, що дарувати мотанки друзям-іноземцям неможна. Не тільки можна, а й треба! Щоб поділитися з ними часточкою нашої історії та культури.

Якщо стаття сподобалася, розкажіть друзям 🙂

ua.igotoworld.com

Супроводжуючий матеріал для використання на уроках.Лялька мотанка/вузликова лялька


Мотанка


Історія вузликової ляльки


 


Лялька мотанка/вузликова лялька — здавен була оберегом в українській родині. Кожна матір робила для своєї дитини ляльку, щоб та гралась.


 


Лялька буває різної форми – великою й маленькою. Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею – ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду.


 


Її робили для того, щоб пішов або, навпаки, припинився дощ. Або для того, щоб забрати хворобу від людини. Залежно від події робили різні ляльки.


 


 Існувало повір’я, що якщо діти дуже часто і довго бавляться лялькою-мотанкою, то сім’я скоро чекатиме на поповнення. Якщо ж їх робили діти, вони часто робили собі товариша і порадницю.


 


Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під’юпник (або нижня спідничка т.з. галька) і запаску – підібрано все в традиціях Подільського краю. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній; обов’язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка – що символізує зв’язок з небом. Символічним є те, що лялька-мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування.


 


Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити цей оберіг, тому дівчата до цього ставились так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника. Лялька, як дитяча іграшка і оберіг родини й Роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії, від Африки до України.


 


Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів


 


Існує думка, що українська народна лялька з’явилася внаслідок побутових змін, матеріалів і способів виготовлення культових жіночих зображень.


 


        Після прийняття християнства язичницька міфологія тривалий час залишалася актуальною, оскільки була пов’язана з природою ( Масляна, Купала).  Це вплинуло на ляльку-іграшку, змінило її сюжетний зміст. Матеріалом слугували солома, трава, тканина, гілка дерев, глина, дерево, очерет тощо.


 


Серед цього  розмаїття сучасних ляльок народні ляльки з тканини є особливим видом. Образ молодої дівчини, «заквітчаної дівчини», «княгині і дружки» в окремих селах Полтавщини, Черкащини та Київщини символізує родючість і життя. Тоді як в інших селах цих областей триває образ ляльки-матері.


 


 Превалювання  жіночих зображень над чоловічими пояснюється тим, що з жіночим образом з давніх часів асоціювалися уявлення про богиню родючості, берегиню домашнього вогнища та захисницю. 


 


               Ляльки Середньої Наддніпрянщини своєрідні за способом виготовлення, складні за декоративною палітрою. Таку ляльку виготовляли способом зв’язування і накручування вузлів без голки та ножиці. Тому вона і називається «вузликова лялька». Також виділяють такі стародавні лялечки — як «мотанка»! Візуально остання  схожа на «вузликову ляльку» та вони суттєво разняться за способом створення! Мотанку створюють шляхом намотування шматочків тканини, через це і така споріднена назва з словом мотати))!  Хрест на обличчі-символ райдуги, тому він робиться з яскравих ниток. Обличчя-солярний знак сонця. Всі вертикальні лінії-це чоловічий початок, усі горизонтальні лінії-жіночий.


 


  Оскільки народні  ляльки з тканини були невід’ємною частиною селянського побутового середовища, пов’язаного з хліборобською працею та домашнім вогнищем, тому вони і в прадавні часи, і сьогодні є символом родючості, материнства та своєрідним оберегом.


 


                   Ляльки виготовлялися  або нашвидкоруч, щоб заспокоїти забавити дитину, або старанно як подарунок на свято, весілля, чи на День Народження.


 


                   Майстерно зроблена, пишно вдягнена лялька є цінним предметом домашнього майна, водночас виступаючи посередницею між старшим і молодшим поколіннями, запорукою добробуту, щасливого родинного життя, та захисту від злих сил.


 


 



 


 


 


Ляльки-мотанки «Немовлятка»


 


Іграшка колиска-знак божества, заступниця дітей. Їх прикріплюють до колиски дитини як оберег. Вважалось, що задовго до народження дитини мати укладала в колиску вузликову ляльку, яка мала її обжити. Після народження дитини лялька не залишала місця в колисочці, бо вона оберігала від безсоння, усяких хвороб, та інших напастей. Дарують ляльку при народженні дітей.
 


 



 


 


Марися


 


Яскрава, насичена кольорами, оздоблена віночком з різнобарвними стрічками, лялька, є найкращим подарунком до різних свят: дня народження, весілля. Старовинний звичай, «запрошувати» ляльок на весілля (ляльками прикрашали святкове печиво), дійшов і до наших часів. Молодята прикрашають весільне авто ляльками. За красою ляльки визначали смак та уміння її господині.
 



 


Параска


 


 


Яскрава, насичена кольорами, оздоблена віночком з різнобарвними стрічками, лялька, є найкращим подарунком до різних свят: дня народження, весілля. Старовинний звичай, «запрошувати» ляльок на весілля (ляльками прикрашали святкове печиво), дійшов і до наших часів. Молодята прикрашають весільне авто ляльками. За красою ляльки визначали смак та уміння її господині.
 


 



 


 


Народна лялька — Лагода


 


Лялька з тканини в приглушених тонах є дуже сильним оберегом. Фартух — символ захисту жіночого початку. Взагал,і зі своїми ляльками-берегинями, дівчата ніколи не розлучалися: вони їх супроводжували всюди і завжди, аж поки дівчина не виходила заміж і народжувала донечку, якій лялька діставалася у спадок. Лялька уособлює в собі символ жіночого та чоловічого початку.
 



 


 


Народна лялька — Мирослава


 


Яскрава, насичена кольорами, оздоблена віночком з різнобарвними стрічками, лялька, є найкращим подарунком до різних свят: дня народження, весілля. Старовинний звичай, «запрошувати» ляльок на весілля (ляльками прикрашали святкове печиво), дійшов і до наших часів. Молодята прикрашають весільне авто ляльками. За красою ляльки визначали смак та уміння її господині.
 


 


Мотанка — Таісія


 


(Богородиця) Лялька з діточками нагадує іконописнийобраз Богородиці. ЇЇ дарують новоствореним сім’ям. Ганчіркову ляльку, Берегиню вироблену власними руками, мати дарувала донечці перед весіллям, благословляючи її таким чином на щасливе заміжжя. Гості теж дарували ляльок з побажанням, щоб в них народилося багато діточок.


Матеріали:   голівка — сіно, льон. Основа і ручки — сіно. Спідниця — домоткане полотно, оздоблена лляним мереживом. Хустка вовняна, фартух — бавовна, діточки загорнуті в мішковину


 


 


 


 


 


 


 


Розмір: 21 см


Матеріали:   лляна тканина, бавовняні тканини, нитки муліне, лляні нитки, мережива. Голівка та вузлик наповнені травою полину  


Мотанка — Явдошка


Лялька-мотанка, або вузликова лялька, в хусточці з тканини в приглушених тонах є дуже сильним оберегом. Фартух — символ захисту жіночого начала. Про ляльок – берегинь згадували коли хотіли позбавитись від лиха та різних напастей. Її тричі обертали проти годинникової стрілки, промовляючи : «відвернись злом , повернись добром.» Вважалось, що український сувенір — мотанка не повинна бути схожа на людину, бо в неї може вселитися злий дух.



Лялька-мотанка «Косата дівка»


 


.


 


 Ігрова лялька
 


 



 


Лялька-мотанка «Княжна».


 Ігрова лялька
 


 



 


Обрядова лялька-мотанка «Нерозлучники».


 


Дарується молодим парам на весілля
 


 


 


 


 



 


 


 


 


лялька-мотанка Іванка


 


 



 


 


 


 


 


 


Авторська лялька — мотанка Чаруня


 



 


 


 


 


 


 


 


   


 


 


Кукла День-Ночь —  куклы-обереги жилища. Бытовали они в Пензенской и Тамбовской губерниях, а также в Поволжье. Это две совершенно одинаковые куклы, но одна выполнена из белой ткани (День), а другая — из синей (Ночь). Днем выставляли вперед светлую, а ночью — темную. Куклы связаны одной ниточкой и представляют собой единую цельную композицию.


 


Этих кукол очень легко сделать своими руками. Для этого понадобятся только два одинаковых по размерам квадрата ткани синего и белого цветов, ветошь, синие и белые нитки.


 


 


 


 


Технология изготовления


 


1. В центр квадрата ткани выкладывается ветошь для набивки головы.


2. Квадрат ткани складывается по диагонали, формируется голова.


3. Отделяется голова, шея туго перехватывается нитками в тон.


4. По бокам формируются руки: уголки загибаются внутрь, завязывается пояс — также в тон ткани. На голове куклы крепится нитка — повязка (тоже в тон).


5. Вторая кукла делается точно так же, но из ткани и ниток другого цвета.


6. Из синей и белой ниток скручивается шнурок.


7. Сине-белый шнурок привязывается сзади к повязкам на голове кукол.


 


Куклы «День и Ночь» готовы. Теперь можно выбрать в доме место для этого оберега. Обязательное замечание: этим куклам, как и всем традиционным, не рисуют лица.


 



Желанница


 


Такая подружка — кукла Желанница — была в деревне у каждой девушки. Показывать ее никому не следовало. Загадаешь, бывало, желание, пришьешь в подарок на платьице кукле бусинку, например, и зеркальце поднесешь к личику: «Гляди, какая ты красавица. А за подарочек мое желание исполни».


 


А потом спрячешь свою подруженьку в укромное местечко до поры… Можете не верить, но все, что попросишь, исполнялось.
 


Рождественский ангел


 


Традиционно эта кукла делалась из тонкой белой натуральной ткани. Можно использовать органзу и другие нарядные ткани.


 


Ткань нужно брать обязательно светлых оттенков.


 


Для изготовления ангела нужно взять квадратный лоскутик ткани, размер где-то 20смх20см. Но в принципе можно использовать размер больше или меньше. В идеале, народная кукла изготавливается без ножниц и иголки. Поэтому квадратик не вырезается, а отрывается от куска ткани, при этом с краю получается ровная бахрома, так напоминающая перышки.


 


Замечательна эта кукла простотой, быстротой, и что не мало важно, дешевостью изготовления, при всем при этом, она достаточно нарядна и празднична.


 


 


 


 


 


 


 


 Кукла На Счастье (Ржевское счастье)


 


Видела в интернете что эту куклу называют Долюшкой, однако это неверно: её название — именно На Счастье.


 


Текст Ирины Хабышевой:


 


Кукла «Ржевское счастье» была найдена в раскопках древнего Ржева в слое10 века. Изготовлена изо льна. Для куклы понадобится квадратик льнянойткани 10 см.


 


1. Делаем из него скаточку, долевой край зашиваем. Два конца — это две будущие ножки.


 


2.Сразушьем башмачки из 2 льняных кружков, они стягиваются по краю сборочкой,потом одеваются на ножки и пришиваются к ним. Работа очень тонкая икропотливая.


 


3. Затем скаточку-трубочку с башмачками складываемпополам и вверху (на перегибе) делаем головку — обматываем местоголовки паклей, ветошью и оформляем в шар, довольно большой икрепенький.


 


4. Затем берем такой же квадрат 10 см на головку,накладываем его треугольником и завязываем как у Вепской куколки -головку по шее и ручки. Когда делаете личико, обратите внимание, что наголовке закладываются складочки с боков, как при завязывание платочка.Ручки и шею вяжем красной нитью.


 


5. Следующий этап — сарафан: изцветной ткани, прямоугольник, сшивается сбоку и сверху затягиваетсясборочкой. Одевается подмышками кукле и красной нитью пришиваются ксарафану 2 лямочки спереди назад.


 


6.Делаем волосы. Косичка должнабыть достаточно длинной, до пяточек. Кукла стоит, опираясь на косу.Делаем ее изо льна. Коса — девья краса. Когда волосики пришиты к головена прямой пробор, они фиксируются на уровне шеи красной нитью:обматываем четное число раз и делаем накидом узелки (четное число).Плетем косичку и внизу фиксируем ее либо нитью красной, либо узенькойленточкой.


 



 



 


 



 


Смысл у куклы такой. Как кукла стоит, опираясь на косу, так и куклак стоит, опираясь на куколку. Дело в том, что в Ведах говорится: женщина обладает очень мощной мистической силой, и берет она свою силу из земли (не даром на Руси особой энергетикой обладали куклы, сделанные из подола женского платья). Но женщина не всегда осознает свою силу. Мужчина же берет свою силу с небес, от божественного. И он прекрасно понимает, что женщине нужна защита, покровительство, и умеет направить ее силу в нужное русло, чтоб она никому не навредила (женщина ведь как ребенок). Но сила женщины настолько огромна, что она при правильном поведении может сделать из любого мужчины мудреца, храбреца и щедреца; а при неправильном — глупца, скупца и подлеца. Получается, что она является поддержкой мужчины. Вот такая мудрость Вед.


 



 


naurok.com.ua

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о